Синагога, названа “Золота Роза”, була однією з найкращих серед відомих пам’яток львівської архітектури другої половини XVI ст., одним з характерних творінь архітектури львівського Ренесансу. Збудована 1582 року, про що свідчив гебрейський напис на замковому камені в центрі її склепіння. Будувалася вона як приватна божниця одного з найзаможніших львівських міщан – купця Ісака Нахмановича. Збудована 1582 року, споруда була невеликою, майже квадратовою в плані і складалася лише з чоловічого молитовного залу, до якого від заходу прилягала невелика партерова споруда з присінком та ізбою радних. 1595 року, під керівництвом Павла Щасливого, від заходу було добудовано приміщення з присінком та жіночою галереєю. Ця будівля була центром суспільного життя середньовічного єврейського кварталу і однією з найгарніших синагог Східної Європи. Під час німецької окупації 14 серпня 1941 року, а також протягом кількох наступних днів низку синагог у Львові було підпалено. Тоді ж горіла Золота Роза. Пізніше остаточно зруйнована нацистами. Залишки синагоги оголошені пам’яткою архітектури місцевого значення