Один із найдавніших монастирських комплексів України, центральний монастир Галицької єпархії впродовж XIV-XVIII століть, осередок чернечого життя монахів Студійського уставу. Зведено монастир, ймовірно, в XV столітті. Він оточений високими стінами з бійницями й оборонними вежами. У другій половині XVII – першій половині XVIII ст. архимандритами монастиря були Варлам та Атанасій Шептицькі. Вони здійснили реставрацію та перебудову церкви і монастиря, відновили друкарню, у якій було видано понад 60 найменувань друкованої продукції. За часів Атанасія Шептицького ікону Богородиці визнали чудотворною. Сьогодні лавра складається з таких споруд: мурованого храму Успіння Пресвятої Богородиці (сер. XVI ст.), монастирського будинку (XVIІ—ХІХ ст.); будинку митрополита (20-ті рр. ХІХ ст.) та дерев’яного храму Блаженних Леонтія і Климентія.