Під кінець XIX століття з’явились перші плани відновити у Львові присутність капуцинів. У XVIII столітті тут вже діяв монастир цього ордену, скасований під час йосифінських реформ. Архієпископ Юзеф Більчевський запропонував оселити їх під Львовом у селі Замарстинові, що і було прийнято в кінцевому результаті. Радою замарстинівської ґміни було подаровано півтора морги землі, на якій збудовано тимчасову дерев’яну церкву. Монастирський комплекс складається з церкви, монастиря і парафіяльного будинку. Знаходиться у північній частині Львова. Церква мурована, збудована з цегли та каменю, тинькована лише із середини. Монастир цегляний, тинькований. Парафіяльний будинок цегляний нетинькований.
Церква у плані тринавна із видовженим презбітерієм. Центральна нава значно вища від бічних, перекрита двома квадратними в плані пряслами склепінь і одним коротким пряслом, під яким влаштовано хори.