Вперше в історичних документах монастир згадується у 1464 р., коли власник Підкаменя Петро Цебровський запросив домініканців в це селище, щоб вони розвивали тут духовне життя. Монастир XV ст. до нашого часу не зберігся, зокрема й через навалу турків-османів у 1519 році, під час якої селище та монастир були знищені. Відтоді і до початку XVII cт. татари кілька разів спустошували обитель. У 1746 р. при монастирі можна було здобути вищу богословську освіту, а також опанувати різні ремесла. Та найбільшу славу монастирю принесло проголошення ікони Богородиці чудотворною, а гори Рожаниці — святою. У 1946 р. радянська влада організувала тут концтабір для українського духовенства та в радянський час пересильну тюрму. Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу. Храм перетворили на конюшню, а ще пізніше на гараж. У 1997 р. сакральні споруди та частину келій передали монахам Студійського уставу УГКЦ. Того самого року розпочалася відбудова святині. Сьогодні монастирський комплекс має назву Монастир походження дерева Хреста Господнього.